-
1 молния
бліскавіца; бліскаўка; маланка* * * -
2 а
сз. 1) а;2) та, але. [Людці, а не люди. А з неба місяць так і сяє]. А то, а не то - а то, коли-ж ні, то. А-ни-ни - а-ні-же, ані-ні. А ну-ка - ось ну! ану-бо! [Ось ну вип'ємо по чарці]. А то ведь и - а то й. Не только …, а (но) и - не то…, ба й.межд. 1) а? га? [Чому не послухав? га?];2) а! га! ага! [А, це ви?! А, яке лихо! Га, добра твоя горілка. Ага, попалися!];3) (выражение нетерпения и досады) а, ат, ет. [Маланка не хотіла вірити: Ат, знов наплів Ґудзь (Коцюб.)].* * *I союз1) ( противительный) а; (но) але́; (да) та2) ( сопоставительный) а3) ( присоединительный) а4) ( присоединительно-усилительный) а, таII част.1) ( вопросительная) га2) (побудительная - при повторном обращении к кому-л.) чу́єшIII межд.а; (при выражении решимости, досады) ет, ат -
3 звать
1) (призывать кого) кликати кого (кличу, -чемо, -чуть) (реже на кого), гукати кого (на кого), (приглашать) закликати, звати, зазивати, узивати кого. [Кличе мати вечеряти (Шевч.). Одарка зараз-же почала вдвох із братом кликати маму й плакати (Грінч.). От брат пристав трохи та й кличе на мене (Федьк.). Просили мене і кликали до себе (М. Вовч.). Вона й закликає Романа в клас (Васильч.). Варваро! - гукав пан Валеріян (Коцюб.). Чує, що хтось гукає на нього: «Мужичок, мужичок!» (Квітка). Маланка почала гукати Андрія (Коцюб.). Ти звеш мене, й на голос милий твій з гарячою любов'ю я полину (Самійл.). Зазиває мене до себе в гостину (Кониськ.). Узивають її в хату, питають - чи підеш, чи ні? (Грінч.)]. -ть на помощь - кликати кого на підмогу, (кричать караул) на ґвалт, (без дополн.) ґвалтувати. [Упав комар та й ґвалтує (Пісня)]. -ть друг друга - кликати одне одного, скликатися;2) (называть) звати, узивати, називати, назвати, кликати. [Старшого Кайдашевого сина звали Карпом (Н.- Лев.). Нехай мати буде знати, кого зятем звати (Чуб.). Я повинен «холопом Стьопкою» себе взивати та руки цілувати, як невільник (Л. Укр.). А як тебе, кличуть? - Павло Хоменко]. Его звали - він звався. Как вас (его) зовут? - як вас (його) на ім'я, як вас кличуть (звуть)? Как (его) -вут по имени и отчеству? - як (його) на ім'я й по батькові? Поминай как -ли - тільки його й бачили, і слід за ним загув;3) (взывать) гукати, волати;4) (давать насм. имена) прозивати кого, прозиватися з кого. Званный - кликаний, закликаний, проханий, прошений, званий, зазваний.* * *1) кли́кати (кли́чу, кли́чеш), зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш); ( зазывать) заклика́ти, уклика́ти; ( к себе) приклика́ти; ( приглашать) запро́шувати; ( подзывая) гука́ти; ( кричать об опасности) ґвалтува́ти, крича́ти на ґвалт (ґвалт, про́бі, на про́бі) -
4 известно
відомо, звісно, (диал.) вісно. [Відомо нам з приватних джерел (Крим.). Здавна звісно, що він добрий чоловік (М. Грінч.). Чи вісно вам, що наш пан помер (Яворн.)]. Мне - но - мені відомо, я знаю, я відомий (диал. звісний, звістен). [Я відомий за ті гроші (Н.-Лев.). В цей час діла не буває в банку: я добре цьому відома (Н.-Лев.). Ти сама звісна, що, як його вигнано з гімназії, то я таки не дуже й жалував (Мова)]. Мне это не -но - мені це не відомо, я про це не звістен. Сколько мне -но - скільки мені відомо, скільки я знаю. Всякому это -но - кожному це відомо, кожному це річ відома, кожен це знає. Как и вам -но - як і вам відомо, як і ви звісні, під свідомом вашим. [Це-ж під свідомом вашим, як вони не хтять слухатись (Липовеч.)]. -но ли вам это? - чи відомо вам це? про це? чи знаєте ви про це? чи звісні ви про це? Это всем -но - це (про це) відомо всім; це (про це) всі знають; про це всі звісні. С достоверностью -но - напевне (запевне) відомо. Всякому -но - відомо кожному, кожен знає. Не -тно ли? - чи відомо? не знати? [Вранці Маланка - кого стріла - питала: не знати? будуть землю ділити? (Коцюб.)]. -но, что… - відомо, що…, відома річ, що… Не -но за что - не знати за що, не відомо за що.* * *1) предик. відо́мо; зві́сноодному́ Бо́гу (Алла́ху) \известно но — ( никто не знает) одному́ Бо́гові (Алла́хові, чо́ртові) відо́мо (зві́сно), оди́н (сам) Бог (Алла́х) зна́є (ві́дає)
2) (в знач. вводн. сл.: конечно) звича́йно, зві́сно, зві́сна (відо́ма, пе́вна) річ, зві́сне (відо́ме) ді́ло, ска́зано; ( понятно) зрозумі́ло -
5 кликать
кликнуть1) кликати, кликнути кого, гукати, гукнути кого и на кого. [Кличе її та цілує (Шевч.). Маланка почала гукати Андрія (Коцюб.). Гукну на людей, будемо двері ламати (Васильч.)]. -нуть клич - вселюдно гукнути, вселюдним кликом кликнути, покликнути, обвістити (всіх);2) (взывать) гукати, волати. [І ось я стукаю до брами, і знов гукаю: «відчини!» (Вороний)];3) (прозывать) дражнити кого. [То тільки собак дражнять рудими (Н.-Лев.)]. Кликанный - кликаний.* * *несов.; сов. - кл`икнуть1) (кого-что - звать, призывать) кликати, кли́кнути (кого-що); (кричать, подзывая) гука́ти, гукну́ти и усилит. гукону́ти (кого-що, на кого-що)2) (несов.: называть, именовать) зва́ти (зву, звеш и зову́, зове́ш), кли́кати, іменува́ти3) ( кричать - о птицах) крича́ти, кри́кнути; (несов.: о лебедях) яча́ти; (несов.: о гусях) ґелґота́ти, ґелґоті́ти4) (несов.: неистово кричать, голосить) диал. кли́кати; голоси́ти -
6 надевать
надёвывать, надеть1) (об одежде, предм. туалета) вдягати, вдягти и вдягнути, надягати, надяг(ну)ти, надівати, надіти що на кого, на що, (на себя) убирати, убрати на себе що, убиратися, убратися в що, (на кого-л. другого) убирати, убрати кого в що, (о мног.) повдягати, понадягати, понадівати, повбирати, повбиратися; (об обуви) взувати, взути, назувати, назути, обувати, обути що, (пров.) вступати(ся), вступити(ся) в що; (себе на ноги) узуватися, узутися, обуватися, обутися, вбуватися, вбутися в що, (о мног.) повзувати, поназувати, поо[пов]бувати, повзуватися, пообуватися. [Маланка вдягла кожушанку (Коцюб.). Ніч удягла з зірками пишні шати (Грінч.). Став він свиту надягати (Глібів). Жупан надівають (Шевч.). На вибранця свого надів плащ своєї любови (Франко). Понадівав на їх ксьондзівську одежу (Чуб. II). Скидай з себе свої лати, вбирай дорогії шати (Голов. I). Вибрав ризи що-найкращі, на себе вбирає (Рудан.). Калоші забула взути (Коцюб.). Назувай постоли (Коцюб.). Червоні чоботи обула (Котл.). Вступив я в чоботи, вийшов з хати (Липовеч.)]. -ть венок - накладати, накласти вінок. [Дівчата літом накладають на голови вінки (Звин.)]. -ть кольцо на палец - надівати, надіти каблучку (обручку) на палець, (с одного пальца на другой) передівати, передіти каблучку (обручку). [«А де перстінь?» - «Переділа на другий палець» (Звин.)]. -ть очки - накладати, накласти, надівати, надіти окуляри. [Не встиг накласти окуляри (Коцюб.). Надівши сині окуляри (Н.-Лев.)]. -ть передник - підв'язувати, підв'язати, обпинати, обіпнути и обіп'ясти хвартух (попередник), запинатися, запнутися и зап'ястися, обпинатися, обіпнутися и обіп'ястися хвартухом (попередником), заперізуватися, заперезатися хвартухом (попередником). [Ой, фартушок обіп'яла, чоботоньки взула (Гол. I)]. -ть перчатки - надівати, надіти рукавички. -ть чистое бельё - надягати, надяг(ну)ти, брати, взяти чисту білизну (чисте шмаття), брати, взяти білу сорочку, брати сорочки; срв. Менять (1) бельё. [Треба сорочку білу взяти (Г. Барв.)]. -ть шляпу, шапку - надівати, надіти, (реже) надягати, надягти, накладати, накласти капелюха, шапку, (о мног.) понадівати и т. п. капелюхи, шапки. Надёванный - (об одежде) вдяганий, надяганий, надіваний, убираний; (об обуви) взуваний, назуваний. [Черевички нові, ще не назувані (Свидниц.)];2) (накладывать, наволакивать оболочку) накладати, накласти, (натягивать, покрывать) напинати, напнути и нап'ясти, (нацеплять) начі[е]пляти и начі[е ]плювати, начепити, (насаживать) насаджувати, насадити, настромлювати, настромити, (о мног.) понакладати, понапинати, почі[е]пляти, поначі[е]плювати, понасаджувати, понастромлювати що на що. [Уздечки не напнуть на його (на коня) (Греб.). Почепив на плечі торбу (Коцюб.) Настромивши губку на тростину, піднесли до уст його (Біблія)]. -ть наволоку на подушку - убирати, убрати подушку (у пошивку), натягати, натяг(ну)ти, надівати, надіти, наволочувати, наволочити пошивку на подушку. [Вбери подушки! (Брацл.). Треба нову наволочити пошивку (Звягельщ.)]. Надетый -1) вдягнений, надягнений, надітий, убраний, повдяганий и т. п.; взутий, назутий, обутий, повзуваний и т. п.; накладений; передітий; підв'язаний, обіпнутий. [Сорочка на ньому біла, мов-би тільки нині рано вбрана (Франко)];2) накладений, напнутий и нап'ятий, начеплений, насаджений, настромлений, понакладаний и т. п. -ться - надягатися, надяг(ну)тися, понадягатися; бути надяганим, надягненим, понадяганим и т. п. [Ця суконька надягається через голову (М. Грінч.). Чобіт малий - не назувається (Київщ.), не набувається (Сл. Гр.)].* * *несов.; сов. - над`еть1) ( что - одежду) надяга́ти, надягну́ти и надягти́, -дягну, -дягнеш, удягати, удягну́ти и удягти́, надіва́ти, наді́ти (що); ( одеваться) убира́тися, убра́тися (уберу́ся, убере́шся) и мног. повбира́тися (в що), убира́ти, убра́ти и мног. повбира́ти (що); ( натягивать) напина́ти, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапина́ти (що), понапина́тися (чим); (сов.: нацепить) почепи́ти, -чеплю́, -че́пиш (що); ( фартук) обпина́ти, обп'я́сти (обіпну, обіпнеш) и обіп'я́сти и обіпну́ти (що)\надеватьть ша́пку — надівати, наді́ти ша́пку
2) ( что - обувь) взува́ти, взу́ти и мног. повзува́ти, назува́ти, назу́ти; озува́ти, озу́ти и мног. поозува́ти (що)\надеватьть сапоги́ — взува́ти, взу́ти и т. д. чо́боти; вступа́ти, вступи́ти в чо́боти
3) (вставлять, укреплять что-л. на чём-л.) надіва́ти, наді́ти, -ді́ну, -ді́неш и мног. понадіва́ти\надевать деть очки — надіти (почепи́ти) окуля́ри
\надевать деть рюкза́к — наді́ти (почепи́ти) рюкза́к
-
7 неметь
1) німіти, ставати німим. [Уста не вміють розімкнути, німіють (М. Вовч.)];2) (терпнуть) терпнути, потерпати, мліти, (цепенеть) коліти, дубіти, дерев'яніти, (от холода) клякнути. [Холодним потом обливалась Маланка, вся терпла (Коцюб.). Потерпає шкура, як подумаєш собі, до чого воно йдеться (Коцюб.)];3) (замирать, утихать) німіти. [Довго, довго, тільки - «серце!» та й знову німіли (Шевч.). Гай похилився, німіє (Грінч.). Поле німіє (Шевч.). Біль німіє трохи (Сл. Гр.)]. -меть от ужаса, от злости, от испуга - німіти з жаху, із (від) злости, з переляку. [Мати дивиться на неї, од злости німіє (Шевч.)];4) (заглушаться) німіти, бути заглушуваним. При этой буре живой голос -меет - під цю бурю живий голос німіє (живого голосу не чути).* * *1) німі́ти2) ( терять чувствительность) те́рпнути, німі́ти, затерпа́ти, замліва́ти; ( цепенеть) ціпені́ти -
8 подбираться
подобраться1) підбиратися, підібратися, попідбиратися, збиратися, зібратися, позбиратися, визбируватися, визбиратися, повизбируватися, бути підібраним, попідбираним, позбираним, повизбируваним; добиратися, добратися, прибиратися, прибратися и т. д. - см. Подбирать;2) підбиратися, підібратися, підсмикуватися, підсмикатися, підтикатися, підтикатися и підіткнутися, закасуватися, закасатися, підкасуватися, підкасатися, закачуватися, закачатися, підкуцатися, (во множ.) попідбиратися, попідсмикуватися, попідтикатися и т. д. См. Подобрать платье (Подбирать). [І підсмикалася, і підтикалася, і підперезалася (Стор.). Маланка закасалась та лізе в воду (Коцюб.). Очеретом качки гнала, високо-м ся закачала (Пісня)];3) (подкрадываться) підбиратися, підібратися, підкрадатися, підкрастися, чалитися, причалитися до чого. Срв. Подкрадываться. [Підбирається під хатнє віконце. Онде корова до капусти чалиться (Переясл.)]. Волк -бирается к стаду (овец) - вовк підкрадається (чалиться) до отари;4) (подольщаться) добиратися, добратися до кого, заходити до кого и коло кого, підмощуватися и підмощатися, підмоститися до кого, підходити, підійти під ласку кому. Срв. Подольщаться, Подбиваться 3. [Спроквола добираючись, запутав пан- отця, як павук муху (Свидн.). Не погляне, не заговорить, хоч там як до його не заходь (М. Вовч.)];5) (о припасах: приходить к концу) сходити. [Уже наші припаси сходять];6) (тощать) худнути, схуднути, охлявати, охлясти, з тіла спадати, спасти, (о мног.) похуднути, похлясти и поохлявати, з тіла поспадати.* * *несов.; сов. - подобр`аться1) підбира́тися, підібра́тися и попідбира́тися; ( подкрадываться) підкрада́тися, підкра́стися и попідкрада́тися2) ( иссякать) схо́дити, зійти́; ( переводиться) перево́дитися, перевести́ся3) (подбирать подол, полы) підбира́тися, підібра́тися; ( поддёргиваться) підсми́куватися и підсмика́тися, підсмикну́тися и підсмика́тися4) страд. (несов.) підбира́тися; збира́тися; визби́руватися; добира́тися -
9 произносить
произнести и произнесть1) (говорить) промовляти, промовляти, вимовляти, вимовити, проказувати, проказати, виголошувати, виголосити, вирікати, виректи, прорікати, проректи, виповісти, вигомоніти що; [Здається, наче-б то одні слова вони промовляють (Єфр.). Напівмертві уста вимовляють її ім'я (Коцюб.). Часом він проказував цілі довгі фрази якоюсь незрозумілою мовою (Корол.). Ці чудові слова, найбільшого письменника з чистою совістю може проказати все українське письменство (Єфр.). Виголосив діялог двома неоднаковими голосами (Крим.). Хто вирік оттаке? - питалися лякливо богомольці (Дн. Чайка). У всьому тому не провинив Йов і не виповів нічого безумного проти Бога (Кн. Йова). Усе це з плачем вигомоніла Маланка Андрієві в спину (Коцюб.)]. -сить, -сти речь - промовляти, промовити, виголошувати, виголосити, казати, сказати промову. -сить стихи, молитвы - проказувати вірші, молитви. -сить, -сти приговор - вирікати, виректи присуд. -сти вслед за кем - проказати за ким. -сить о чём свое суждение - вирікати свій суд про що, висловлювати свою думку про що. Быть в состоянии -сти - добути голос. [Хочеться похвалитись і не добуду голосу з грудей (Коцюб.)];2) (выговаривать) вимовляти, вимовити, виказувати, виказати; (при чтении) вичитувати, вичитати. [Він уже знав їх імена, тільки вимовляв їх якось чудно (М. Лев.). Як ото вони кажуть, до я так не викажу (Переясл.). Як його вичитувать треба? (О. 1862)]. -сить растягивая - з протягом вимовляти. Произносимый - промовлюваний, вимовлюваний, проказуваний, виголошуваний; вимовлюваний, виказуваний. Произнесённый - промовлений, вимовлений, проказаний, виголошений, виречений, проречений, виповіджений; вимовлений, виказаний. -ться -1) промовлятися, бути промовленим, вимовлятися, бути вимовленим, проказуватися, бути проказаним, виголошуватися, бути виголошеним, вирікатися, бути виреченим, прорікатися, бути прореченим;2) (выговариваться) вимовлятися, бути вимовленим, виказуватися, бути виказаним. [Як вимовляється слово «життя» в Галичині?].* * *несов.; сов. - произнест`и1) ( выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, прогово́рювати, проговори́ти, промовля́ти, промо́вити2) (говорить, высказывать) вимовля́ти, ви́мовити, промовля́ти, промо́вити; (несов.: сказать) сказа́ти; (речь, тост) виголо́шувати ви́голосити; (стихи, команду) прока́зувати, проказа́ти -
10 Запыхиваться
запыхаться засапуватися, засапатися, (о мн. позасапуватися), засоптися (пр. в. засіпся, -соплася), усапатися, задихатися, задихатися, захе[а]катися, ухе[а]катися, (от бегания) забігатися. [Вона ледве приперла мішок муки, засапалася і стогнала (Коцюб.). Він ішов швидко, аж задихався (Франко). Гнат важко дихав, наче ухекавшись від довгої біганини (Коцюб.). Захакався, як собака (Тобіл.). Писар біжить, аж засіпся (Квітка). Забігався, ледве дише (Харк. п.)]. Запыхавшийся - засапаний, задиханий, захе[а]каний, ухе[а]каний. [Вбігла Маланка, бліда, засапана, очі горять (Коцюб.). І весь задиханий я став (Франко)]. -
11 блестеть
бліскацець; блішчаць; блішчэць* * *несовер. -
12 быстрота
быстрыня; хуткасць; хуткасьць; хутчыня; шпаркасць; шпаркасьць* * *— з хуткасцю маланкі, як маланка -
13 прорезать
прарэзваць; працяць* * *I (проре́зать) II (прореза́ть)несовер. в разн. знач. праразаць, прарэзваць -
14 сверкнуть
-
15 ударить
выцяць; ударыць; уджгнуць; цяць* * *совер.1) (нанести удар) ударыць, выцяць— ударыць (выцяць, стукнуць) палкайлінуць, хлынуць(в голову) ударыць, стукнуць5) (о музыке, пляске) разг. урэзаць, прыўдарыць— не ударыць у гразь тварам, не ўпасці ў гразь тварам— пальцам не паварушыць, пальцам аб палец не ударыць -
16 шаровой
шаровой клапан тех.
— шаравы клапан -
17 Во всю прыть
см. Во весь дух см. Высунув язык см. Изо всех сил см. Как на пожар см. Как угорелый см. Очертя голову см. Сломя голову см. Со всех ног см. Что есть мочиМалы расейска-беларускi слоуник прыказак, прымавак i фразем > Во всю прыть
-
18 Легок (скор) на ногу
Шпаркі як бліскаўка (як маланка, як бліскавіца)Малы расейска-беларускi слоуник прыказак, прымавак i фразем > Легок (скор) на ногу
См. также в других словарях:
маланка — и, розм. Жін. до маланець … Український тлумачний словник
Казанская летняя — Праздник первого снопа (К. Е. Маковский. Де … Википедия
Коцюбинский, Михаил Михайлович — (род. в 1864 г.) малорусский беллетрист. Литературную деятельность начал в 1890 г., когда в галицких журналах "Правда", "Зоря", "Жите и Слово" и "Дзвiнок" появились его первые рассказы. Лучшие из них… … Большая биографическая энциклопедия
Молдавская музыка — Глубоко самобытная муз. культура Молдавии складывалась на протяжении мн. веков в тесной взаимосвязи с муз. творчеством соседних слав. народов, а также румын и венгров. В основе молд. нар. музыки лежат диатонические лады: ионийский,… … Музыкальная энциклопедия
Ukrainische Weihnachten — (ukr.: різдво) werden nach dem julianischen Kalender gefeiert, was vor allem mit der Tradition der byzantinischen Kirche zusammenhängt. So feiert man den Heiligabend (святвечір, святий вечір) am 6. Januar (anstatt 24. Dezember), der erste… … Deutsch Wikipedia
Коцюбинский — Михаил Михайлович (1864 1913) знаменитый украинский писатель. Р. в Виннице в бедной семье мелкого чиновника; детство провел в украинских местечках и селах Подолии, по месту службы своего отца. В 1880 окончил духовное училище бурсу (в Шаргороде, б … Литературная энциклопедия
Торрелапаха — Муниципалитет Торрелапаха Torrelapaja Флаг Герб … Википедия
Славянская религия — Традиционные религии Ключевые понятия Бог · Богиня мать · Божество · … Википедия
Красноильск — Посёлок городского типа Красноильск укр. Красноїльськ Герб … Википедия
Мархель, Татьяна Григорьевна — Татьяна Мархель Имя при рождении: Татьяна Григорьевна Мархель Дата рождения: 19 января 1939(1939 01 19) (73 года) Место рождения: деревня Шпаков … Википедия
Преступление со многими неизвестными — Злочин з багатьма невідомими … Википедия